- прогнівати
- —————————————————————————————прогні́ватидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
прогнівати
Смотреть что такое "прогнівати" в других словарях:
прогнівати — див. прогнівляти … Український тлумачний словник
прогнівляти — я/ю, я/єш, недок., прогніви/ти, влю/, ви/ш; мн. прогнівля/ть; і прогні/вати, аю, аєш, док., перех. Викликати гнів, роздратування; сердити, гнівити … Український тлумачний словник
прогніваний — а, е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до прогнівати … Український тлумачний словник
сердити — (спричинити почуття гніву), гнівити, гнівати, прогнівляти, прогнівити, прогнівати, злити, злостити, озлоблювати, озлобляти, озлобити Пор. дратувати 2), лютити … Словник синонімів української мови
про... — Префікс, що вживається для творення слів з новим різним значенням. Слова ці, в більшості, мають те саме звучання і значення що й в українській літературній мові, і відрізняються тільки наголосом, напр.: проахати, пробавити, пробачити, пробачливий … Словник лемківскої говірки
неоудобьпокоривыи — (1*) пр. Непокорный, не желающий смириться: Но ѹбо˫авсѧ неѹдобьпокоривы˫а твое˫а волѧ. ѹдержа въ себѣ скорбь не хотѧ прогнѣвати тѧ. (δυσπειϑές) ЖВИ XIV–XV, 91а … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
гнѣватисѧ — ГНѢВА|ТИСѦ (144), ЮСѦ, ѤТЬСѦ гл. 1. Гневаться: Не томи сѩ гнѣвъмь. не быти дьржимѹ <п>охотьѫ. не без ѹма гнѣвати сѩ на ближьнѩго (ὁργίζβσθαι) Изб 1076, 105 об.; се оч҃е не дьрьзнѩхъ приити къ тебѣ помышлѩ˫а еда како гнѣва˫асѩ на || мѩ. ЖФП… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
пагоубьныи — (72) пр. Пагубный, несущий гибель: съблюсти и бе сквьрны… слышѧштѧ гл҃ы нечисты. и обычѧ˫а пагѹбьны. раждизаюштѧ и распалѧюштѧ и въжизаюштѧ на блѹдъ. (ὀλέϑρια) Изб 1076, 223; вънезапѹ приде бѹрѧ люта и пагѹбьна. (ὀλέϑριος) ЖФСт к. XII, 101 об.;… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
